​

Зчеплення призначене для роз’єднання двигуна й коробки передач під час перемикання передач та плавного їх з’єднання, а також забезпечує плавне рушання автомобіля з місця та його зупинку без зупинки двигуна.

         За числом ведених дисків зчеплення поділяють на одно- та дводискові. Однодискові зчеплення отримали найбільше розповсюдження завдяки простоті конструкції, надійності, «чистоті» вимикання та плавності ввімкнення, а також зручності при експлуатації та ремонті. Дводискові зчеплення застосовують тоді, коли потрібно передати великий крутний момент.

         Зчеплення складається з ведучої та веденої частин, натискного механізму й механізму вимкнення. Деталі ведучої частини зчеплення сприймають від маховика крутний момент двигуна, а деталі веденої частини передають цей момент первинному валу коробки передач. Натискний механізм забезпечує щільне прилягання ведучої та веденої частин зчеплення для створення потрібного моменту тертя. Механізм вимкнення служить для керування зчепленням. Привод зчеплення може бути механічним або гідравлічним, а для полегшення вимкнення зчеплення може застосовуватися пневматичний підсилювач приводу.

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Зчеплення:

а – однодискове; б – дводискове; 1 – колінчастий вал; 2 – маховик; 3 – ведений диск з фрикційними накладками; 4 – натискний диск; 5 – картер зчеплення; 6 – кожух зчеплення; 7 – відтискний палець; 8 – опора відтискного важеля; 9 – відтискний  важіль; 10 – муфта вимкнення зчеплення; 11 – первинний вал коробки передач; 12 – педаль зчеплення; 13 – тяга; 14 – вилка вимкнення зчеплення; 15 – відтискна пружина; 16 – натискна пружина; 17 – напрямний палець; 18 – роликові підшипники; 19 – відтискна пружина проміжного диска; 20 – регулювальний болт проміжного диска; 21 – натискний ведучий диск; 22 – задній ведений диск; 23 – проміжний ведучий диск; 24 – передній ведений диск

 

 

Ведуча частина однодискового зчеплення (рис. 3, а) має маховик 2 з обробленою різанням торцевою поверхнею, натискний диск 4, кожух 6 зчеплення та направляючі пальці 17. Ведена частина однодискового зчеплення має ведений диск 3 з фрикційними накладками з пресованого азбесту або мідно-азбестової плетінки й ведучий вал 11 коробки передач. Натискний механізм утворюють натискні пружини 16, що встановлені у кожусі. До складу механізму вимкнення зчеплення входять відтяжні пальці 7, опори 8 відтяжних важелів, відтяжні важелі 9, муфта 10 вимкнення зчеплення, педаль 12, тяга 13 педалі, вилка 14 вимкнення, відтяжна пружина 15. Усі деталі зчеплення розташовано всередині картера маховика й картера 5 зчеплення.

         При увімкненому зчепленні крутний момент від колінчастого вала 1 через маховик 2 та натискний диск 4 завдяки тертю передається затисненому між ними веденому диску 3, маточина якого має шліцьове з’єднання з первинним валом 11 коробки передач. Для вимкнення зчеплення натискають на педаль 12, яка через тягу 13, вилку 14 і муфту 10, а також важелі 9 та пальці 7 відводить назад натискний диск 4. При цьому пружини 16 стискаються і звільнюють ведений диск 3, з обох боків якого є зазори. При плавному відпусканні педалі 12 пружини 16 повертають усі деталі механізму вимкнення у вихідне положення, тобто пружини 16 поступово притискають натискний диск 4 до веденого диска 3, а останній – до поверхні маховика 2.

         У дводисковому зчепленні (рис. 3, б) ведуча частина складається з маховика та двох дисків 21 і 23, а ведена – з двох дисків 22 і 24. Для забезпечення потрібних зазорів між ведучими й веденими дисками у вимкненому стані (тобто для «чистоти» вимкнення) служать відтискна пружина 19 і регулювальний болт 20 проміжного диска. Натискні пружини можуть бути циліндричні або діафрагмові. Циліндричні пружини рівномірно розташовані по периферії диска, а діафрагмову пружину встановлюють одну.

         Для полегшення керування зчепленням та підвищення плавності його увімкнення застосовують гідравлічний привод. Плавність увімкнення забезпечують також ведені диски за рахунок пружності. З одного боку диска 3 до його секцій прикріпляють накладку 1 (рис. 4, а) пластинчастими пружинами 2, вигнутими вперед, а з іншого боку диска 3 встановлюють накладку 9 за допомогою таких же пружин, вигнутих назад. Це забезпечує у вільному стані зазор між накладками, що дорівнює 1-2 мм. Пружні властивості веденого диска можна також посилити встановленням під одну з накладок плоских пружин. Зменшення зазору між накладками у процесі ввімкнення зчеплення забезпечує плавність дотикання тертьових поверхонь та зростання сили тертя.

         Для запобігання крутильним коливанням валів ставлять гаситель крутильних коливань (демпфер), який збільшує плавність увімкнення зчеплення та підвищує довговічність деталей трансмісії. Пружини 7 гасителя крутильних коливань забезпечують пружний зв’язок веденого диска 3 зчеплення з його маточиною 5. Підбором шайб 6 регулюють силу стискання веденого диска 3, пластини 8 гасителя, маточини 5 та фрикційних (паронітових) шайб 4.

         При відсутності передавання крутного моменту вирізи фланця маточини 5 (рис. 4, б) та веденого диска 3, в яких розташовані пружини 7, співпадають. Передача крутного моменту (рис. 4, в) від диска 3 до маточини 5 здійснюється за допомогою пружини 7. При цьому диск провертається на деякий кут відносно фланця маточини 5, і в дисках гасителя виникає тертя. Граничне кутове зміщення дисків обмежене розміром вирізів у фланці маточини 5 під упорні пальці, що з’єднують диск 3 та пластину 8. Усі деталі зчеплення, що обертаються, балансують.

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4. Гаситель крутильних коливань:

а – деталі гасителя; б – неробоче положення; в – робоче положення; 1 та 9 – накладки диска; 2 – пластична пружина; 3 – ведений диск; 4 – фрикційні шайби; 5 –маточина веденого диска; 6 – регулювальна шайба; 7 – пружина; 8 – пластина гасителя

 

Будова приводу гідравлічного вимкнення зчеплення (рис. 5):

1. Педаль 13.

2. Головний циліндр 12.

3. Робочий циліндр 10.

4. Вилка вимкнення зчеплення 9.

5. Витискний підшипник 8.

6. Трубопроводи 11.

 

Принцип дії гідравлічного приводу зчеплення:

         При натисканні водієм на педаль зчеплення зусилля від ноги передається рідині через шток та поршень. Рідина, у свою чергу, передає тиск від поршня головного циліндра на поршень робочого циліндра. Далі шток робочого циліндра переміщує вилку вимкнення зчеплення та витискний підшипник, який і передає зусилля на механізм зчеплення. При відпусканні педалі всі деталі приводу повертаються у вихідне положення завдяки дії зворотних пружин.

        

Будова механізму зчеплення (рис. 5):

1. Картер зчеплення 14.

2. Кожух зчеплення 5.

3. Ведучий диск (маховик) 2.

4. Ведений диск з фрикційними накладками 3.

5. Натискний диск 4 з пружинами 6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Р

 

 

 

​

​

​

​

Рис. 5. Схема гідравлічного приводу ввімкнення зчеплення та механізму зчеплення:

1 – колінчастий вал; 2 – маховик; 3 – ведений диск; 4 – натискний диск; 5 – кожух зчеплення; 6 – натискні пружини; 7 – відтискні важелі; 8 – витискний підшипник; 9 – вилка вимкнення зчеплення; 10 – робочий циліндр; 11 – трубопровід; 12 – головний циліндр; 13 – педаль зчеплення; 14 – картер зчеплення; 15 – шестірня первинного вала коробки передач; 16 – картер коробки передач; 17 – первинний вал коробки передач

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

​